І так, у неділю, ми, - це Дві Ані, все таки вирушили у невеличку мандрівку й відвідали чарівний, готичний замок з привидами.
Виїхавши о 9й ранку з Родниківки, доїхали до нашої любої Орадівки. Звідти нас підвезли через всю Христинівку до автовокзалу. Запитавши в людей, в який бік Монастирище, вирушили у вказаному напрямку, на що вони здивовано – «Ви що маєте йти пішки?». Пройшовшись трохи – зловили машину і менше ніж за пів год. були вже на місці. Там на автовокзалі в магазині дізнались, де село Леськове, та прогулявшись через місто вийшли до потрібної зупинки. Наступна машина підвезла нас до самих воріт замку.
Палац Даховських знаходиться на території військової частини і вхід туди стороннім закритий. Охоронець навіть не хотів нічого чути – «Начальства немає – не маю права»! На щастя водій, що нас сюди підвіз, був знайомий із керівництвом цього закладу та подзвонивши куди потрібно, домовився, щоб нас пустили. О це ми потрібну машину зловили! А то навіть і не знаю, щоб ми робили далі!!! Тим часом ми встигли піти до місцевого магазину та купили чаю з пророцтвами. Перекусивши та нагодувавши печивом песика, що до нас приєднався ми пішли до воріт замку. Брама вже була відчинена і нам дозволили прогулятись навколо палацу, тільки не підходити близько до стін, бо ніби то там падає цегла та не бродити по території, де розташовані воєнні склади.
Палац Даховських збудований у неоготичному стилі з червоної цегли власного виробництва Казимиром Даховським в кінці 19 століття й нагадує англійський середньовічний замок. Він ніби із фільму про привидів, стоїть такий величний і таємничий та підморгує розбитими шибками. Тож ми пройшлись навколо нього, зайшовши за замок, фотографувались на сходах та заглядали до підвалів із гратами на вікнах, від яких віяло потойбічним холодом. Молодий пес, що ув’язався за нами, був такий радий та шалений, скакав нам на руки, позував перед камерою та ганяв навколо, показуючи нам свою виставу. Це було щось! Веселив нас по повній програмі – чого тільки варто, як він ганявся за своїм хвостом, або намотував круги просто серед листя. Вдосталь сфотографувавшись та налюбувавшись таким чарівним казковим замком, ми пішли на вихід.
Зробивши кілька фото, ще на фоні ставу із маленьким острівцем «Мрій» та попрощавшись із нашим любим песиком поїхали знову на автостанцію Монастирища. Звідти ми вирушили за місто, аби сфотографуватись ще біля розфарбованої стели. По обіді машини тут їздили вже рідше, і то всі заповнені, що ми ще добряче прогулялись й після того, як зробили кльові фото.
Мандри Україною #ПІЗНАЄМО_УКРАЇНУ
